Літературне читання

Тема уроку: Урок позакласного читання. «Бережіть природу, діти!»

1. Прочитайте чистомовку.

Ча-ча-ча-ча — звірі граються в м’яча.

Ці-ці-ці-ці — нападаючі — зайці.

Чу-чу-чу-чу — вовк ударив по м’ячу.

Ця-ця-ця-ця — судить гру у них вівця.

2. Поясніть, як ви розумієте цей вислів: Бережіть природу, діти! Що означає берегти природу?

3. Виразно прочитайте вірш Петра Сотниченка «Вмійте природу любити».

Вам у походи ходити,

І мандрувать, любі діти.

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблинці радіти.

В полі, у лісі, над яром -

Квіти, дерева і трави...

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде,

Нашого рідного краю.

4. Виразно прочитайте вірш Надії Красоткіної «Бережімо».

От прийшли ми у осінь чудову,
Душу радує, вабить краса.
Бережімо природу і мову,
Світ навколишній, всі чудеса,

Що оточують зразу людину,
Як з’явилася тільки на світ.
Не зривайте останню-єдину
Квітку осені, радості цвіт!

Бережімо природу і мову,
Щоби справжніми бути людьми.
Пісню мами, її колискову,
Що уперше почули дітьми.

Все робіть, щоб річки не міліли,
І ліси хай піснями звучать.
І щоб мовою рідною вміли
Україну свою оспівать!

5. Опрацюйте уривок п’єси-казки Анатолія Давидова «Лісовий народець».

Гарно взимку в лісі. Особливо як сонечко ясно світить. З притрушених інеєм дерев легенький вітерець здуває сніжинки-іскорки. Десь діловито дятел стукає, весело повзики попискують, синички цінькають.

На галявині годівниця стоїть. Біля неї Лось порядкує. Не кваплячись, жує березовий віник. Із-за куща двійко кізок виглядають. Їм би з годівниці сінця смикнути, так негоже старшому апетит перебивати. Нетерпляче ніжками перебирають, однак вуха насторожі. І недаремно: неподалік щось тріснуло. Кізок немовби вітром здуло. Лось і собі голову підвів, набрав повні ніздрі лісового повітря — відчув дух хижого звіра. Подався підтюпцем подалі од небезпеки.

Тривожно проскрекотіла Сорока. На галявину вийшов Вовк. Шерсть на ньому сива од старості, однак кремезне тіло ще свідчить про силу. До запахів Лося Вовк навіть не принюхався — з таким велетнем самому не впоратися. Сліди, що їх кізки лишили, довго вивчав. Хотів було навздогін кинутись, а як збагнув, що ті вже далеко одбігли, зупинився.

— Це ти їх попередила? — прохрипів до Сороки.

— Нащо б то? Ти здійняв тріскотняву — всі в лісі почули,— процокотіла зловтішно.

Вовк побачив годівницю.

— Знову люди здобич мою підгодовують. Так ось чого наздогнати нікого не можу. Ще б пак: вони ситі, а я голодний... І чого це люди вовків не люблять? Жодної годівниці для них не зробили. А як би було добре: приходиш, а там м’ясо лежить.— У Вовка слина з рота потекла.— Не те що оце сіно чи березові віники. Бодай їх...

Розгніваний Вовк став розкидати по всій галявині віники, сіно аж на ялинах зависло, од годівниці що тільки можна поодривав. Усю її розтрощив би, так не вийшло — міцно зроблена. Такого розбою навіть всюдисущій Сороці не доводилося бачити.

— Перепаде тобі, сіроманцю, від Озивайка! — тільки й прострекотіла.

— Від лісовика? — зневажливо промовив Вовк.— Знайшла ким лякати. Нехай він мене боїться — сильнішого од мене звіра у цьому лісі не було й нема, що хочу, те і роблю!

6. Зайдіть на сайт join.naurok.ua. Виконайте тест. Ваш код доступу: 930936.